Телефон гарячої лінії - 0 800 504 425 – БЕЗКОШТОВНО! Мобільні номери: +38 068-951-25-13; +38 050-550-54-11 (Viber/Telegram/WhatsApp/Skype: Dostupna Osvita UA) у робочі дні з 9:00 до 18:00

Гаряча лінія у регіонах:

Краматорськ

0 800 50 45 22 – БЕЗКОШТОВНО!
+38 066 113 93 75
+38 097 904 71 91
Skype: Dostupna Osvita Kramatorsk
Сєвєродонецьк

0 800 50 45 11 – БЕЗКОШТОВНО!
+38 099 345 20 76
+38 097 983 65 31
Skype: Dostupna Osvita Severodonetsk

Херсон

0 800 50 45 70 – БЕЗКОШТОВНО!
+38 097 983 65 91
+38 095 875 74 99
Skype: Крим ДоступнаОсвіта

Виникнення та розквіт Київської Русі

Дати:

882 р. об'єднання північних та південних руських земель Олегом, створення Київської Русі;

988 р.   запровадження християнства як державної релігії;  

1019–1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого в Києві;

1097 р. – Любецький з’їзд князів.

Терміни:

племінний союз – об’єднання племен з військовою метою

князь – правитель давньоруської держави

бояри – колишні дружинники, пізніше - великі землевласники

верства – група населення, з притаманними їй правами і обов’язками

язичництво – поклоніння силам природи та ідолам

христианство – релігія, яку заснував Ісус Христос

Персоналії:

Аскольд (?-882) — напівлегендарний київський князь (вокняжився перед 860) Ніконівський літопис подає ім‘я князя у формі Осколд («О князи Рустем Осколде»). За версією Бориса Рибакова це ім‘я може походити від старовинної племенної самоназви подніпровських мешканців: сколоти. У Повісті временних літ розповідається про те, що ніби Аскольд та Дір були боярами Рюрика і відпросились у князя йти на службу в Константинополь. Однак по дорозі, побачили чудовий град Київ, у якому ніхто не княжив, де і залишились князями. Сучасні історики відкидають цю легенду як пізнішу вставку, щоб виправдати загарбання Києва Олегом. Існує теорія, що Аскольд правив перед Діром і вони були останніми нащадками князівської династії Кия. З Никонівського літопису відомо про три походи Аскольда на Візантію: 860 р. Є відомості про першу  невдалу спробу хрещення Русі за Аскольда.

Олег (882 – 912 рр.). Літописи називають Олега родичем Рюрика. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантією 911 р. Ще в 907 році руська дружина на 2000 лодіях, за даними Нестора-літописця, на чолі з князем Олегом вирушила в похід на Константинополь. Русичі оточили місто і перетянули волоком човни по суші в затоку, минуючи натянутий ланцюг. Бачучи не можливість чинити опір русичам, місто здалось і князь Олег в знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Руські дружинники були обдаровані великими дарами. Однак угоду про пільги для руських купців з візантійцями вдалося підписати лише в 911 році, коли пригрозили другим походом проти Константинополя. Повість временних лет відносить смерть Олега до 912 р., вказуючи на його могилу на  горі Щекавиці. Там же наведено і відому версію про смерть князя від укусу змії.

Ігор Рюрикович (Ігор Старий), ( ? —  945)— Великий князь київський (912 – 945 рр.). За деякими даними - основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами). Походження князя Ігоря достеменно невідоме. Повість временних літ називає Ігоря сином Рюрика. Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царград) у 941 та 944 роках. Перший з них був невдалим - спочатку чисельна руська ескадра (літопис називає нереальну цифру у десять тисяч кораблів) успішно пройшла південно-західним узбережжям Чорного моря, але біля самого Константинополя була спалена грецьким вогнем. Ігор загинув у 945 році під час повстання древлян року. У Льва Диякона, який завершив свою «Історію» близько 990 року, описана загибель князя: Ігоря, за його переказом, прив’язали до двох зігнутих дерев і відпустили їх. Князь був розірваний навпіл.

Ольга (945-969 рр.) — дружина князя Ігоря, київська княгиня. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою  у 945 р. над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до 1964 р.)  Упорядкувала збирання данини, організувала пункти збору данини (погости). Близько 955 р.  прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

Святослав Ігорович (бл. 935р.н. — березень 972) — Великий князь київський (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику. Матір’ю Святослава була княгиня Ольга. Батьком княжича Святослава був київський князь Ігор, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю Константинополь, що називався на Русі Царградом (Царгородом). У 965 р. – розгромив Хозарський каганат. Приєднав до Київської Русі племена уличів, тиверців і в’ятичів. У 968, 969-971- здійснив  два Болгарські походи. Загинув у бою з печенігами.

Володимир I Святославич Великий  (958 р.н. - 15 липня 1015) — князь новгородський, великий князь Київський (980 — 1015). Син великого князя Київського Святослава Ігоровича і його коханки рабині  Малуші, ключниці княгині Ольги. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Святий рівноапостольний князь Володимир, Володимир Красне Сонечко. Головним же результатом Херсонеської війни (осінь 987 - весна 988 рр.) було не тільки прийняття християнства на Русі (988 р.), але й союз з Візантією, скріплений шлюбом з принцесою Анною, дочкою імператора Романа II (959-963рр)
Володимир Святославич першим з київських князів став карбувати власні монети із зображенням родового герба- тризуба. Володимир-Василь Святославич помер 15.07.1015 р. у своїй приміській резиденції Берестові. Останки Володимира були вночі таємно перевезені до Києва і захоронені в мармуровому саркофазі у збудованій ним Десятинній церкві.

Ярослав Мудрий (біля 983 — 20 лютого 1054) — видатний державний діяч, великий князь київський. Другий син Володимира Святославича і Рогнед. У  1019 р. Ярослав Мудрий став київським Великим князем. В результаті братовбивчої війни саме Ярославом були вбиті святі брати Борис і Гліб та Святослав (дослідження М.Ільїна, 1964 р.). Проте, в княжій історіографії - офіційній це вбивство було приписано Святополку, якому приписали і прізвисько «окаянний». 1036 р., за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської спростували це твердження літопису.  За його правління було укладено першу збірку законів «Руська Правда». Уривок із неї: «Якщо уб’ють огнищанина навмисне, то вбивця платить за нього 80 гривень...». Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Було завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за Володимира Збудовано Золоті ворота. Створив бібліотеку Софійського собору. Встановлено династичні зв’язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції (дочка Анна). У1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р. Перед своєю смертю Ярослав Мудрий запровадив систему престо наслідування  «від брата - до брата»

Володимир II Всеволодович Мономах (1053 — 19 квітня 1125) — великий князь київський (1113—1125), державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода Ярославовича і візантійської княжни з сім’ї Мономаха. Прозваний Володимиром Мономахом. Володимир Мономах  прагнув припинення князівських міжусобиць та об’єднання сил для боротьби проти половців. Здобув популярність організацією спільних успішних походів князів 1103 і 1111 рр. проти половців. Під час київського повстання 1113 р. боярська верхівка запросила Володимира Мономаха на князювання до Києва. Придушивши повстання, Володимир Мономах, проте, змушений був піти на поступки народним масам, видавши закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги (у розширеній редакції «Руської правди» ці постанови відомі під назвою Статут Володимира Мономаха). Ініціатор Володимир Мономах — автор «Повчання» своїм дітям — видатного давньоруського літературного світського твору, в якому засуджувалися князівські міжусобиці і закликалося до об’єднання давньоруських земель. Він зумів востаннє об’єднати майже всі землі Київської Русі в єдину державу. Ще за правління його сина Мстислава (1125-1132 рр. ) Русь залишалася єдиною, після його смерті розпалася остаточно.

Факти

Значення хрещення Русі у 988 р.

1.зміцнило авторитет великого князя

2.зміцнило міжнародні звязки

3.сприяло обєднанню розрізнених словянських племен в єдину державу

4.дало поштовх для розвитку культури, науки, моралі Київської Русі.

Правління Ярославичів. Боротьба за київський стіл між Ярославичами.

Ізяслав, Святослав і Всеволод об’єднали зусилля, щоб спільно підтримувати велич держави і встановлений лад. Цей союз (триумвірат) проіснував 15 років. Спільними діями вони вирішували питання про переміщення молодших братів з одного уділу в інший, поклали край спробі полоцького князя вийти з-під влади Києва, відбили перший напад половців на Русь.

Поштовхом до розпаду союзу братів стала поразка на р. Альті їх дружин від половців та київське повстання 1068 p., в результаті якого Ізяслава було вигнано з міста. Повстанці проголосили князем Всеслава — полоцького князя, який перебував у полоні після захоплення його земель трьома братами. Але йому не вдалось утриматися на київському столі. У 1069 р. за допомогою поляків у Київ повернувся Ізяслав.

Спроба відновити міць князівської влади була здійснена під час наради князів у Вишгороді (1072 р.) Тут було прийнято документ «Правду Ярославичів», новий звід законів Київської Русі, який мав закласти юридичну основу під нові реалії. Однак уникнути конфліктів не вдалось. Уже наступного року Святослав разом зі Всеволодом виганяють Ізяслава з Києва. Святослав, ставши київським князем, за короткий термін домігся визнання своєї влади, але смерть перешкодила здійсненню його намірів. У 1078 р. Ізяслав повернувся до Києва. За допомогою Всеволода він позбавив синів Святослава влади і знову об’єднав під своєю владою Русь. Проти Святослава та Всеволода зі зброєю виступив Олег Святославич. Хоча він потерпів поразку, однак в бою загинув і Ізяслав. Київським князем став Всеволод, якому, крім боротьби з половцями, весь час доводилось вести боротьбу з племінниками та князями-ізгоями, які спиралися на підтримку половців, розорюючи Руську землю.

Після смерті Всеволода (1093 р.) боротьба за владу розгорілася з новою силою. З метою покласти край князівським чварам та організувати боротьбу з половцями було скликано з’їзд князів у Любечі 1097 р.

Любецький з’їзд — з’їзд князів Київської Русі 1097 р. в м. Любечі з метою домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі. Князі домовились про припинення міжусобних війн і проголосили засаду вотчинності, на підставі якої кожний князь мав володіти тими землями, що ними володів його батько, і зобов‘язувався не зазіхати на володіння інших князів. Любецький з’їзд формально зафіксував перетворення одної суцільної держави на своєрідну конфедерацію напівнезалежних держав, які для полагодження спільних справ скликали княжі з’їзди.  На Любецькому з’їзді було прийнято рішення  організувати спільний похід проти половців. Постанови з'їзду було закріплено спільною присягою присутніх князів. Однак з'їзд не зміг припинити княжі міжусобиці. Вони знову почалися одразу ж після його закінчення.